Акура́тнісько, нар. Точнехонько.
Зорювати, -рю́ю, -єш, гл. Спать на открытомъ воздухѣ. Роспитують, хто з чим і відкіля і куди йде, і де зорювали, і де вода краща. Літом у нас товар у полі зорює. Отара отирлувалась і зорює, і чабани поснули.
Калабатина, -ни, ж. Топкое мѣсто. Ум. калабатинка.
Кравцівна, -ни, ж. Дочь портного.
Ладо, -да, об. Любовное названіе одного изъ любящихся или одного изъ супруговъ (въ поэзіи). — Царівно, мостіте мости, ладо моє, мостіте мости! — Царенку, вже й помостили, ладо моє, вже й помостили! Вітрило, вітре мій єдиний!.. На князя, ладо моє миле, ти ханові метаєш стріли? Загинув ладо, — я загину!
Лю́ляти, -ляю, -єш, гл. 1) Баюкать. Люляю, люляю, поб'ю котка, полаю. 2) Спать (о дѣтяхъ). А Савиха молоденька дитину колише: «Ой люляй, люляй, вродливий синочку!».
Пенний, -а, -е. Задолженный, имѣющій долги. Лучче ж пенному сіло на шию зложити, ніж бідних людей правдивих зводити.
Помотрошитя, -шу, -ши́ш, гл. Поморосить, попорошить (о дождѣ, снѣгѣ). Сніжок помотрошив трошки та й перестав.
Постівка, -ки, ж.
1) = постіль. Забрав гроші, забрав скрині, та й білу постівку.
2) = покіс.
Раятися, -раюся, -єшся, гл. Совѣтоваться. Ви б раялись, та й до школи хлопця.
