Глузливо нар. Насмѣшливо.
Грома́дський, -а, -е. Принадлежащій, относящійся къ міру, общественный, мірской. Громадських людей кликали цінувати. Громадська Громадська справа. Громадський суд. Муж грома́дський. Членъ общества, представитель извѣстной его части, участвующій въ его рѣшеніяхъ. Тогді ж то, не могли знати ні сотники, ні полковники, ні джури козацькії, ні мужі громадськії, що наш пан гетьман Хмельницький.... у городі Чигрині задумав, вже й загадав.
Ґрацюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. = Ґрасувати 1.
Докури́ти, -ся. Cм. докурювати, -ся.
Заспіва́ти Cм. заспівувати.
Насвари́ти, -рю́, -риш, гл. Погрозить — словами или дѣйствіемъ. Я йому казав, щоб він не бунтувався у холодній, а він давай мене лаяти та ще й палицею насварив, піднявши її вгору. Війт насварив на мене.
Освідчатися, -ча́юся, -єшся, сов. в. освідчитися, -чуся, -чишся, гл. Объявлять, объявить себя.
Покошкати, -каю, -єш, гл. = покошлати.
Промовка, -ки, ж.
1) Рѣчь, разговоръ, погудка. Про вовка промовка, аж дідько вовка і несе.
2) Произношеніе, акцентъ. Яка у його чудна промовка. Cм. промова, промівка.
Сопільник, -ка, м. Свирѣльщикъ. Ісус побачив сопільників.
