Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

опліч

Опліч нар. = попліч. А тепера йде опліч з тобою, не скаже ні здоров, ні помагай. Лебед. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 58.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПЛІЧ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ОПЛІЧ"
Дже́рга, -ги, ж. То же, что и запаска, но изъ неокрашенной шерстяной ткани натуральнаго цвѣта. Вас. 171. Cм. Дерга.
Жу́рбочка, -ки, ж. Ум. отъ журба.
Курбелити, -лю, -лиш, гл. Вихриться, клубиться; летѣть вихремъ. Желех.
Машталі́рський, -а, -е. Конюшенный.
Обісмілитися Cм. обісмілюватися.
Поналякувати, -кую, -єш, гл. Напугать (многихъ). Вони своїх дітей дуже поналякували то циганами, то дідом з торбою. Богодух. у.
Попразниче, -чого, с. = попразен. Kolb. І. 22.
Рождати, -даю, -єш, гл. = рожати.
Скупій, -пія, м. = скупарь. Вх. Зн. 46.
Турити, -рю, -риш, гл. Гнать. Чуб. II. 286. Ігнатко безп'ятко з гори свині турить. Ном. № 224, стр. 297.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ОПЛІЧ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.