Ґанчува́ти, -чу́ю, -єш, гл. 1) Браковать, находить недостатки. Котра дівчина вередує з женихами, ґанчує та плаче, то з єї оттак сміються. 2) Имѣть изъянъ, порокъ, недостатокъ. Ґанчує на ногу кобила.
Збенте́жити, -ся. Cм. збентежувати, -ся.
Зрода, зро́ду, зроду-звіку, нар.
1) Вона зрода й у церкві не була. Чи був у тебе батько зроду? Ой я зроду лишенька не знала. Зроду я заміж не піду. зроду-віку. Никогда еще. Зроду-віку не бум такого, а тепер: ось тобі, на!
2) Никакъ, никоимъ образомъ. Такі капосні люде, що мені не можна зроду-звіку на селі вдержатись.
Китяг, -гу и ки́тях, -ху, м.
1) Гроздь, кисть. Спілі вишні злипались китяхами, як бджоли кругом матки. Вишні так і висять китяхами.
2) Комокъ. А сніг ліпив у шибки, набивався китяхами, блищав через скло.
3) Метелка проса.
Осточортіти, -тію, -єш, гл. = остобісіти. Як ти мені осточортіла.
Перевесник, -ка, м. 1) Сверстникъ, ровесникъ. Він мій перевесник.2) = перелесник. А хиба ж ви не знаєте, до кого й тепер у нас на селі перевесник літає?
Понадколупувати, -пую, -єш, гл. Надковырять (во множествѣ).
Пробійчик, -ка, м. Шило, которымъ пробиваютъ дыры въ грохотѣ.
Скобель, -бля, м. Пробой.
Цвоняк, -ка, м. Часть, кусокъ составного обода деревяннаго колеса. Полный ободъ составляется изъ 6 цвонякі́в.
