Биць-биць! меж. для призыва телятъ.
Ганчариха, -хи, ж. Жена горшечника.
Дрібча́тий, -а, -е. Большими крупинками (о соли и т. п.). Cм. дрібковий.
Захова, -вы, ж. = заховъ.
Заходытыся Cм. заходжуватися.
Іги меж. — на кого. Тьфу (на кого). Іги на тя! стара каже.
Квилити, -лю́, -лиш, гл. 1) Плакать, стонать. І квилить-плаче Ярославна. І росло ж воно трудно та болезно: усе нездужає та квилить. 2) Кричать, преимущественно жалобно (о звѣряхъ, птицахъ). Вовки-сіроманці набігали, по тернах, по балках жовту кість жвакували, жалібненько квилили — проквиляли. Не ясний сокіл квилить-проквиляє, як син до батька, до матері з тяжкої неволі в городи христіянські поклон посилає.
Нацокотати и нацокотіти, -кочу, -ти́ш, гл. Наболтать, наговорить (о женщинахъ, дѣтяхъ). Нацокотали тії верхоумки..., а ти віри поняла.
Осадчий, -чого, м. = осадник.
Шкарубіти, -бію, -єш, гл. Покрываться твердой корой сверху, напр.: о землѣ, о кожѣ на рукахъ: корявѣть.
