Відстоювати, -стоюю, -єш, сов. в. відстояти, -стою, -їш, гл. 1) Простаивать, простоять. Побравсь до церкви, одстояв службу. 2) відстояти ноги. Отъ долгаго стоянія получить отекъ ногъ. Сідайте, бо ноги відстоїте. 3) Отстаивать, отстоять, защищать, защитить. Я оце вас усе одстоював.
Замасти́ти Cм. замащувати.
Людці́, -ців, м. мн. Ум. и нѣсколько уничижительное отъ люде. Трясітеся, рубці, дивітеся, людці. Такі собі людці, — не дуже гарні!.. — Траплялись і хороші людці.
Низенький, низесенький, -а, -е., Ум. отъ низький.
Повіджимати, -ма́ю, -єш, гл. Постирать бѣлье (во множествѣ). Повіджимали дівчата сорочки.
Поїзжанин, -на, м. Участвующій въ свадебномъ поѣздѣ, въ свад. процессіи. Як стануть поїзжане уже в молодої на дворі, то дружки... співають їм. А зза гори поїзжане на шлях виїзжають.
Поперебовтуватися, -туємося, -єтеся, гл. Взболтаться (о многомъ). Молочко гарне було, позастоюване, а поки довезли по цій дорозі, то й поперебовтувалося.
Сітняг, гу́, м. = осітняг.
Чорнохлібний, -а, -е. О пищѣ: состоящій изъ одного чернаго хлѣба. Ховають у торби своє чорнохлібне снідання.
Шляхун, -на, м. У шерстобита: родъ деревяннаго крючка, которымъ онъ дергаетъ за струну шерстобитнаго лука. Cм. лук 3.
