Битий, -а, -е. 1) Битый. Каже дитина, що бита, та не каже за що. битий ходиш. Вотъ-вотъ будешь побитъ. Битий ходиш. — от-от-от попоб'ють. я в тім не битий. Я этому не учень, я этого не знаю. 2) О дорогѣ: торный, укатанный. Ой як вийдеш на битий шлях, слізоньками вмиться. Ой біда, біда чайці небозі, що вивела діток при битій дорозі. 3) Печатный. Я розбіраю тільки бите письмо, а скорописі не вмію. 4) О монетѣ и металлѣ: чеканенный, кованный. Битії таляри. При боці шабля у Дамашку бита. Без битої голої копійка. 5) бита підлога. Полъ изъ бревенъ. Ум. битенький.
Варійка, -ки, ж. Маленькій горшочекъ.
Відлупити, -ся. Cм. відлуплювати, -ся.
Дуда́ 2, -ди́, ж. Музыкальный инструментъ, родъ свирѣли. Біда як дуба: куди йде, то реве. Ні швець, ні мнець, ні в дуду грець. Заграй мені, дуднику, у дуду. Ум. ду́дка, ду́дочка.
Понавішувати, -шую, -єш, гл. Навѣсить, развѣсить (во множествѣ).
Понурити, -рю, -риш, гл. Опустить, наклонить, потупить. Як понурив голову мій Гриць, то до самого дому не звів. Очі понурив у землю.
Сабе меж. = цабе.
Удовжувати, -жую, -єш, гл. Удлинять.
Уставка, -ки, ж. Въ сорочкѣ: вышитая вставка на плечахъ. Мамо, дайте мені уставки, — я довишиваю.
Хутро, -ра, м. Мѣхъ. Багацько у його добра, отласу, хутра і срібла.
