Куняти, -ня́ю, -єш, гл. Дремать. Мале дитя коло його на сонці куняє. Куняє й наливає, наливає — випиває, випиває і куняє, свого віку козацького доживає.
Невірний, -а, -е. 1) Недовѣрчивый. Ой ти, невірний-невірниченько, не віриш мені й мому личеньку.
2) Невѣрный, не заслуживающій довѣрія, измѣнчивый. З невірною дружиною куди піду, то загину.
3) Невѣрующій. Невірний гірш жида або турка.
4) Невѣрный, не христіанинъ.
5) Плохой, дурной.
6) Худой, болѣзненный. Сухий, невірний, як шкелет. Ум. невірне́нький. Перше було ходить у невірненькій свиточці, а тепер вже на йому жупан.
Обидний, -а, -е. Обидный.
Повідучати, -ча́ю, -єш, гл. Отучить (многихъ).
Помститель, -ля, м. = помстник. Помститель кривди.
Пообмочувати, -чую, -єш, гл. Обмочить (во множествѣ).
Поранку нар. = уранці. Завтра поранку викопаєм ямку.
Пропудити, -джу, -диш, гл. Прогнать. Вітер дощ пропудить.
Токма 1, -ми, ж.
1) Окончаніе, рѣшеніе, условіе, соглашеніе. Коб була яка токма, чи то я, чи він буде за соцького. Уже пижму зробили. Зроби вже яку токму з чоловіком. Чи уже є у їх яка токма, чи й досі нема?
Хомут, -та, м.
1) = хамут.
2) Связка изъ лозы для скрѣпленія бревенъ въ плоту. Ум. хомутець.
