Зади́хливий и зади́шливий, -а, -е. Удушливый (о человѣкѣ).
Лихови́на, -ни, ж. Несчастный случай.
Лука́вити, -влю, -виш, гл. Лукавить, фальшивить, хитрить; кривить душой. Ти (доля) не лукавила зо мною, ти другом, братом і сестрою сіромі стала. Побачите, которе з нас лукавить.
Понаїздити, -димо, -дите, гл. Наѣхать (о многихъ), съѣхаться. Понаїздили до князя гості.
Пропий-воли, -лів, м. Встрѣчено у Шевченка, въ значеніи: пропивающій воловъ, какъ эпитетъ чумака. Поли не в наймах де застряли, або не живете в шинку з пропий-волами чумаками.
Розремиґатися, -ґаюся, -єшся, гл. О волахъ: приняться долго жевать жвачку. Переносно о людяхъ: долго ѣсть. А ну, годі вже вам ремиґати! Ет розремиґалися у снідання як за обідом!
Сап'ян, -ну, м. Сафьянъ. На нозі сап'ян рипить, а в борщі трясця кипить.
Тимчасовний, -а, -е. = тимчасовий. З голузя оплести тимчасовне помешканя.
Тиснути, -ну, -неш, гл.
1) Жать, прижимать, давить. Чого ти мене так тиснеш за руку? Самого наче хто за серце тисне.
2) Втискивать, пихать. Свій своєму лиха не мислить: як побачить на сухому, то в болото тисне. Кислий — та в рот тисне.
3) Тѣснить. Чи не той то козак Нечай, що ляшеньків тисне.
4) Угнетать, притѣснять.
Титулувати, -лую, -єш, гл. Титуловать, называть по титулу.
