Вудити, -джу, -диш, гл. = надити рибу.
Зверта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. зверну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Сворачивать, своротить, поворачивать, поворотить. Прошу вас, братця, на праву сторону звертаться. . Як кіньми звернув, аж Львів ся здвигнув. в'я́зи зверну́ти. Свернуть шею. ува́гу зверну́ти на. Обратить вниманіе. Що б він мені не росказував, а все було увагу зверне на те, що який гріх чіпати що чуже. 2) Сворачивать, своротить на кого (вину). Не звертай на людей, коли сам нашкодив. Звикли усе на инших звертати, а себе неповинними в своїй біді чинити. . 8) Возвращать, возвратить. 4) Только сов. в. Скинуть, сбросить. Кобила хоче лошя звернуть.
З'їма́ти, -маю, -єш, гл. Поймать. Хотіли дівчиноньку з'їмати.
Перешугнути, -ну́, -не́ш, гл. Перелетѣть сразу.
Поквасити, -шу, -сиш, гл. Поквасить.
Покрадаємці нар. Тайкомъ, украдкой. Він покрадаємці від мене всю пшеницю попродав.
Примережувати, -жую, -єш, сов. в. примережити, -жу, -жиш, гл. Пришивать, пришить рукавъ, соединивъ его съ рубахою мере́жкою.
Простаршинувати, -ну́ю, -єш, гл. Пробыть старшиною. Простаршинував два курси, — буде з мене, нехай ще хто инший одбуває.
Столець, -льця, м. = стілець.
Хід, хо́ду, м. 1) Ходъ, проходь. Хід узенький та низький і дуже трудний. 2) Шествіе, движеніе впередъ. нема йому ходу. Не можетъ идти впередъ. Во мн. хо́ди — хожденіе. Минулися мої ходи через три городи: серце ж моє, дівчинонько, любитися годі. хід полонинський. Сопровождающійся обрядами и пѣснями выгонъ скота весной изъ сель въ полонини. ходу дава́ти. Убѣгать. Чого ж ти нас кидаєш? Куди ж ти так швидко ходу даєш та й не озираєшся? 3) Сбыть. На паляниці нема ходу: люде бубликів та й бубликів. 4) Походка. 5) тим же хо́дом. По прежнему. Параска журилась тим же ходом, що спершу. 6) у хід класти. Класть передъ собой, по пути своего слѣдованія. Клади сіно в ход. Ум. хо́денько, хо́донько. Сам він (молодий) за мною приїхав, за моїм ходеньком дрібненьким, за моїм личеньком біленьким. Не Марисин то ходонько, не Марисин голосонько, лиш Марисин рутян вінок.
