Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

намітка

Намі́тка, -ки, ж. 1) Женскій головной уборъ: покрывало изъ простой самодѣльной кисеи, которымъ повязываются замужнія женщины поверхъ очіпка. Чуб. VII. 424. 2) Ткань: родъ грубой кисеи. Мил. 168. Ум. наміточка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 503.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАМІТКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "НАМІТКА"
Анти́пцьо, -ця, м. = Анти́пко. Вх. Зн. 1.
Бростатися, -таюся, -єшся, гл. Пускать отпрыски, распускаться, выбрасывать почки. Шейк.
Вистановити, -влю, -виш, гл. = виставити.
Відвічно нар. Отъ вѣка, вѣчно.
Ґе́цатися, -цаюся, -єшся, гл. = Ґедзатися. Ой із гори та в яр ґецився товар. Камен. у.
Докува́тися, -кую́ся, -є́шся, гл. 1) Доковаться. 2) Докуковаться.
За́родок, -дку, м. Зародышъ, embrio. Стоїть стовп до неба, на нім 12 гнізд, в кождім гнізді по 4 яйця, в кождім яйці по 7 зародків. (Загадка: рік). Чуб. І. 314. Ум. за́родочок.  
Захороняты, -няю, -ешъ с. в. захороныты, -ню, -нышъ,, гл. 1) = поховаты. Выкопайте дилъ глыбокый, схоронить мене. Выкопалы и захоронылы. Чуб. V. 1054. Рудч. 160. 2) Защитить.
Обніжжя, -жя, с. 1) Часть стола подъ крышкой, въ которой находятся выдвижные ящики. Вх. Зн. 42. 2) Цвѣточная пыль у пчелы на ногахъ, Липов. у.
Переконання, -ня, с. Убѣжденіе.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова НАМІТКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.