Випихати, -хаю, -єш, сов. в. випхати, -хаю, -єш и випхнути, -ну, -неш, гл. Выталкивать, вытолкнуть, вытѣснять, вытѣснить. Випихали з хати матір. Вона тебе випихає (заміж за удівця) на троє дітей, аби не за мене. Випхнули батька з хати.
Заві́хтирити, -рю, -риш, гл. Схватиться вихремъ. Загуло, завіхтирило.
Їздня, -ні, ж. Постоянная ѣзда.
Попихати, -ха́ю, -єш, гл.
1) Толкать, подталкивать. Став дід києм попихати.
2) Помыкать кѣмъ. Хто для всіх був попихачем, тепер став другим попихати. На кого ти тіх діток покидала? Та хто їх буде доглядать? Та їх будуть чужі діти попихать.
Постягатися, -га́юся, -єшся, сов. в. постягти́ся, -гнуся, -нешся, гл. Потягиваться, потянуться, протянуться. Тінь довга постяглась по зелених грядках.
Приятелька, -ки, ж. Пріятельница. Почали вчащати якісь приятельки. Є у мене сусідонька, добра приятелька.
Ситце, -ця, с. Ум. отъ сито.
Тьмавий, тьмяний, -а, -е. 1) Тусклый. Тьмане скло.
2) Болѣзненный, блѣдный. У Петербурсі, кажуть, тьманий народ; чи то воно край такті?
Червоногрудий, -а, -е. Съ красною грудью (о птицѣ, напр. снигирѣ).
Шмир, -ру, м. Раст. Bromus arvensis.
