Буйний, -а, -е. 1) Крупный. Бачте, яка буйна (картопля)! Ці скіпки дрібні — беріть оці буйніші. Ученик нехай читає тілько буйну печать. Буйний дощ. 2) Рослый (о растеніяхъ). Уродило жито високе, буйне. Шумить буйна нива. Буйна трава поросла. 3) О почвѣ: жирный. Буйна земля. 4) Сильный, буйный. Коло, коло Дунаю дівчина гуляє, на буйную филенку спильна поглядає. Із-за гори буйний вітер віє. 5) Буйный. Загадаються орлики хижі... по буйних товаришах козаках. Ум. буйненькій, буйнесенький. Аж де взявся буйненький вітрець.
Витрушування, -ня, с. Чистка печныхъ трубъ.
Да́йка, -ки, ж. Даяніе.
Нажира́тися, -ра́юся, -єшся, сов. в. наже́ртися, -ру́ся, -ре́шся, гл. Нажираться, нажраться. Ніяк не нажереться.
Побіденний, -а, -е. Горемычный. А тобі мене жаль, як побіденного, нещасливого.
Поплічник, -ка, м. Помощникъ, подручный.
Порозмовляти, -ля́ю, -єш, гл. Поговорить.
Ремезин, -на, -не. Принадлежащій, относящійся къ ремезу. Ремезине гніздо.
Сестрінець, -нця, м. Племянникъ, сынъ сестры.
Тичити, -чу́, -чи́ш, гл. Втыкать тычины, ставить вѣхи.
