Вовтузитися, -жуся, -зишся, гл. Возиться; барахтаться; ерзать. Він так вовтузиться з тим бичком. Ви поб'єтесь, а мені треба потім з вами вовтузитися та лікарувати.
Гарманити, -ню, -ниш, гл. Молотить лошадьми или волами, запряженными въ катокъ или въ повозку съ тяжестью. У нас горох не молочений, чачавиця не гарманена.
Гру́д, -да, м. Возвышенность, холмъ. Ум. Грудо́к. На грудку як посіє, то буде картопля. Грудо́чок. Ой у лісі, в Берестечку, там стояла коршомка на грудочку.
Забрьо́хуватися, -хуюся, -єшся, сов. в. забрьо́хатися, -хаюся, -єшся, гл. Загрязняться, загрязниться мокрой грязью, замачивать, замочить себѣ края платья.
Обісмілитися Cм. обісмілюватися.
Покидище, -ща, с. = покидько, покидька. Чия вона? — Ет, чия там! — покидище.
Попідмащувати, -щую, -єш, гл. Подмазать (во множествѣ).
Порційка, -ки, ж. Ум. отъ порція.
Річ, речі, ж.
1) Рѣчь, слово, разговоръ. На речах — наче на кобзі. Нехай ваша річ на переді. Про вовка річ, а вовк навстріч. відняло річ. О больномъ: отняло языкъ. зняти річ. Начать говорить, заговорить. річ на двічі. Двусмысленность. не до тебе річ. Не съ тобой говорятъ. бути з ким на реча́х. Имѣть съ кѣмъ разговоръ. стати на річах з ким. Вступить въ разговоръ. в речі ввіхо́дити, захо́дити. Пускаться, вдаваться въ разговоры. Ввійшов із нею в речі. Не дуже в речі захожу: роспитаюсь дороги в Дем'янівку, подякую за хліб-сіль та й далі.
2) Дѣло. Остання річ вовком орати. Я буду просить тебе об одну річ. Жіноча річ — коло припічка. Був шляхтич в військових речах бравий, звався Пилип. не в тім річ. Не въ томъ дѣло. Не в тім річ, що в хаті піч: то біда, як нема. до речі. Кстати, дѣльно. Не війтова дочка, та до речі говорить. не до речі. Некстати, не къ дѣлу. не од тієї речі. Не прочь. з яко́ї речі. Съ какой стати. моя, твоя и т. д. річ. Мое, твое и пр. дѣло. Твоя річ — мене вірне кохати. не подоба-річ. Неприлично. Не подоба-річ мені старому по весіллях гуляти. звичайна річ. Обычная вещь. То в танцях звичайна річ.
3) Вещь, предметъ. Вікно три речі псує: атрамент, сіль і молоду жінку. Недивним річам не дивуйсь.
4) Пѣна и слюна у мертвеца.
Черкати, -ка́ю, -єш, гл.
1) Проводить черту, чертить. Як надрізує чоловік хліб цілий, то попереду черкає ножем навхрест.
2) Писать. Батюшка усе зашептував і записував; сестра Меланія теж собі пірцем черкала.
3) Бить (огнивомъ). Кресалом черкає.
4) Ругаться, поминая чорта. Не найшов дверей та й черкає: «Шо воно за чорт там?»
5) Выпивать. Горілку, мед не чаркою, поставцем черкає. Прогуляє; кажуть, черкає добре.
6) = черчати.
