Ґрунт и грунт, -ту, м. 1) Надѣлъ, земля, участокъ земли; усадьба. Продав грунт вічними часами. Ходім, де твій батьківський ґрунт. Грунта, великі маєтки збуває. Осіли на рангових або на магистратських та чернечих грунтах. 2) Почва. Там добрий ґрунт — усе як з води йде. 3) Основа, основаніе. Земля не може рушити з грунту свого. Слово — вітер, а письмо — грунт. Ум. Ґру́нтик, гру́нтик.
Дорщ, -щу́, м. и пр. = дощ и пр. Не проси у Бога дорщу, а проси урожаю. Ум. дорщик.
Дуб'Ячо́к, -чка́, м. Ум. отъ дуб'як.
Жучи́на, -ни, ж. Ходъ, проточенный въ деревѣ жукомъ? Самка жука? A hraj zuczy po zuczèni, a zuczyna po doléni. Ходить жучок по жучині, а жучина по деревині.
Западе́нька, -ки, ж. 1) Ум. отъ западня́. Мов голубок у западеньці бився. 2) Та часть дверной щеколды, которая, падая на крюкъ, запираетъ тѣмъ дверь.
Костер, -тра́, м. 1) Сажень дровъ. 2) Куча камыша, сложенная изъ 30 кіп камыша, причемъ каждая копа́ имѣетъ 60 кулів. Стояв у неї на городі в кострі на зіму очерет.
Крамплювати, -люю, -єш, гл. Чесать шерсть чесальными щетками, крампля́ми.
Правушник, -ка, м. У оконщиковъ: инструментъ для скалыванія кромокъ.
Схлипнути Cм. схлипувати.
Увіймити, -млю́, -миш, гл. Отнять.
