Жени́х, -ха́, м. Молодой человѣкъ, ухаживающій за дѣвушкой и пользующійся ея взаимностью; это названіе имѣетъ мѣсто только до формальнаго сватовства, послѣ котораго онъ называется уже молодим. Жалуй мене, подружечко; жених покидає. — Не журися, подружечко, — рута зелененька, — сей покине, другий буде, ще й од сього кращий. А я тобі, подружечко, жениха дарую. — Брешеш, брешеш, подружечко, як ти подаруєш, що ти його вірно любиш і з ним помандруєш. Мій первий женише! А дівчина листи пише: приїдь, приїдь, мій женише. Ум. женише́нько, женишо́к. Стривай, мати, погуляю: женишки настигли. Ой то мені женишенько, що три годи ходить. Ув. жениши́ще.
Захрестытыся, -хрещуся, -стышся, гл. Перекреститься. Люде, зачувши дзвонів, захрестились, замолились.
Кантопля, -лі, ж. = картопля. У городах чого там, немає?... Капуста, морквини, огірочки, стрючечки, квасоля, кантопля.
Мерза́, -зи, ж. Гадость, мерзость.
Патинок, -нка, м. Туфля. Бердич. у. Величний, як жидівський патинок. Набула без панчіх патинки. Подай патинки господині.
Піняз, -за и пінязь, -зя, м.
1) Монета въ 1/2 крейцера.
2) мн. Деньги. Ум. пінязок, пінязьок.
Потоляти, -ля́ю, -єш, гл. Потворствовать.
Уприщерть нар. Въ уровень съ краями.
Цюрка, -ки, ж.
1) Ум. отъ цюра.
2) Дѣтскій мужской дѣтород. органъ.
Чванливо нар. Чванно, важно.