Виголос, -су, м. Произношеніе; выраженіе.
Ди́вий, -а, -е. Дикій. Ніби дивиї звіра зубами скреготали.
Зава́рювати, -рюю, -єш, сов. в. завари́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Заваривать, заварить. Варвара заварить, а Сава засолить. 2) Печь, запечь (о боли). Що це, сестро, да й за пиво, поло серця заварила. 3) — со́няшниці. Ставить, поставить сухія банки при боляхъ живота. Вона й язичок підняти, і соняшниці заварити, ось така то вона.
Обтерти, -ся. Cм. обтирати, -ся.
Огорчати, -ча́ю, -єш, сов. в. огорчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Огорчать, огорчить. Чи вам дочки, чи вам синочки гірке слово сказали? Чим вони вас огорчили? Думаю: як його й огорчати їх.
Посвят, -ту, м. Жертва (на церковь). Любити ближнього як себе самого, се більше, ніж усі огняні жертви і посвяти.
Поскрипувати, -пую, -єш, гл. Поскрипывать. Ой чого ти поскрипуєш, ти, ядлова хато?
Смолька, -ки, ж. Трубка курительная. Ходять по церкві у мегерках, смольки курять, регочуться.
Умазати, -ся. Cм. умазувати, -ся.
Чоботарь, -ря, м. Сапожникъ. Ой мій батько чоботарь, черевички полатав.
