Відрікати, -каю, -єш, сов. в. відректи, -речу, -чеш, гл. Отвѣчать, отвѣтить. Так це їй.... каже, а воно одріка. Е ні, одріка, се вже не шпачки.
Йойчик, -ка, м. пт. Пѣночка обыкновенная.
Країна, -ни, ж. Край, страна. Да дивись, дивись, да, бусурмене, на свою країну. Нема в світі, як своя країна! рідна країна. Родина, отечество. Ум. краї́нка, краї́нонька, краї́ночка. Ой пошлю я зозуленьку у чужую країноньку.
Кура 1, -ри, ж.
1) Пыль. Кура встає шляхом. куру підня́ти. Переносно: занести ссору. Чорт батька зна з чого таку куру підняли.
2) Мятель. В сніжну зіму, як нема кури, отара виходить в степ.
Обсушити, -ся. Cм. обсушувати, -ся.
Поклик, -ку, м. Зовъ, кличъ; воззваніе. Мертве нехотя устає на чарівницький поклик з домовини.
Понадавлювати, -люю, -єш, гл. Надавить (во множествѣ).
Посупити, -плю, -пиш, гл.
1) Нахмурить.
2) = похнюпити. Голову посупив.
П'ятник, -ка, м. Гнѣздо для нижняго конца вереи (въ воротахъ, дверяхъ). Що, було, хлопці роблять? Уночі ворота з п'ятників іздіймуть та й занесуть. У їх там і хата така, — двері на п'ятнику.
Ткацький, -а, -е. Ткацкий. Ткацький цех.
