Веретено, -на, с. 1) Веретено для пряденія. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. На сорочку не напряла, веретін не було. Названія частей веретена въ : острый конецъ — шпинь, утолщенная средняя часть — пузце, зарубка послѣ нея — шийка, конецъ — п'ятка. Гуцульскія названія: острый конецъ — спінь, утолщенная средняя часть — черево, зарубка послѣ нея — затинка, деревянный дискъ, надѣваемый на конецъ — кочальце, конецъ — гуска. 2) Веретено, стержень какъ часть различныхъ снарядовъ и машинъ, напр. снаряда для пряденія шерсти (назв. тупого конца: гузка и различныхъ ткацкихъ снарядовъ: ремісника , снувалки , човника , шпулера , прядки; также какъ часть слѣдующихъ машинъ: жорен , млина ручного , — водяного и вітряка , круга гончарського и пр. Ум. верете(і)нце, веретенечко.
Дубле́нець, -нця, м. Выдѣланная дубленая кожа.
За́торочка, -ки, ж. Враждебныя отношенія. Уже є з вами заторочка.
Козій, -зія, м. Названіе вола съ расходящимися въ стороны рогами, концы которыхъ закручены наружу.
Короволітник, -ка, м. Раст. Veronica agrestis.
Посеред нар. Среди. Дивиться, посеред моря горить огонь. Дівчино моя, ти ж моя мати, дай мені вечеряти хоч посеред хати.
П'яло и п'ялило, -ла, с. 1) Вилки, на которыхъ развѣшиваютъ кожи и т. п. 2) мн. П'яла. См. П'їла.
Свобода, -ди, ж. Свобода. Чи треба там непогоди, де єсть щастя і свобода.
Хирлати, -лаю, -єш и хирляти, -ляю, -єш, гл. = хиріти. Хирляв півроку.... та й умер.
Черв, -ва, м.
1) Червь. Въ этомъ значеніи употребляется, кажется, лишь во мн. ч., а единств. ч. замѣняется словомъ червак. Не що черви, що ми їмо, а то що нас їдять.
2) соб. Личинки пчелъ. Черв в уліях з студені і з браку пожитку погинув.
