Вереснути, -ну, -неш, гл. Крикнуть рѣзко. Півень на призьбі на все подвір'я як вересне.
Відставати, -таю, -єш, сов. в. відстати, -тану, -неш, гл. 1) Отставать, отстать. А того я (зозуля) кую, що від вас відстаю, мої чорні галочки. Од одного берега одстав, та до другого не пристав. 2) Отставать, отстать, отдѣлиться, отклеиться. Як помазав спину, — аж шкура одстала. 3) від журботи відстати. Отдохнуть отъ заботъ, печали. Нехай (чоловік-п'яниця) спить, нехай лежить, та нехай не встане. Нехай твоя бідна головонька од журботи одстане.
Зароби́ти, -ся. Cм. заробляти, -ся.
Невдатно нар. Неумѣло, неудачно.
Обселяти, -ляю, -єш, сов. в. обсели́ти, -лю, -лиш, гл. Поселять, поселить. Жонатих стали обселять слободами.
Подриґувати, -ґую, -єш, гл. Дергать судорожно ногами.
Тутешній, -я, -є. Здѣшній. Ти, здається, не тутешній? Їм і байдуже, що діється наоколо і в тутешнім краї.
Удівець, -вця, м. Вдовецъ.
Хліб, -ба, м.
1) Хлѣбъ: въ полѣ на корню или печеный хлѣбъ. Нам Бога не вчить, як хліб родить. Хто дав зуби, дасть і хліб до губи. Хліба напечено, борщик зварений.
2) Вообще заработокъ, средства къ существованію. Чи я пан, чи що, що ще захотів легкого хліба. От і поженилисе да й думают, у який хліб кинутись: у столярі пуийти, — хліб треба купувать. — Пуийдемо у хлібороби, каже. Въ значеніи: недвижимыя владѣнія, жалуемыя на содержаніе кому либо, употребл. во мн. ч.: хліби. Вважаючи на жизнь благочестиву печерських іноків, ми простирали з престолу нашу руку милостиву і їм хліби духовні надавали.
3) хліб-сіль. Хлѣбосольство, радушіе, Я по вашій хліба-соли прийшла до вас дітей доглядати, бо здавна знаю вас, а до кого инчого, то б зроду-віку не прийшла.
4) — старий. Раст. Sclerotiu clavus. Ум. хлі́бець, хлібчик, хлібчичок.
Цариха, -хи, ж. = цариця. Убираються їхать до царихи.
