Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

грімучий

Гріму́чий, -а, -е. Гремящій. Ой ні, не татаре, — християнська сила, мов хмарами грімучими, табор обложила. К. Досв. 7.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 328.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГРІМУЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГРІМУЧИЙ"
Вайлом нар. Во множествѣ, толпой. По сіль або там по рибу не ходять по одному, а все вайлом. Волч. у.
Завива́ння II, -ня, с. Завываніе. Левиц. Пов. 331.
Клін, кло́ну, м. = кльон. Желех.
Короговця, -ці, ж. Ум. отъ корогва.
На́зімок, -мка, м. Годовалый бычокъ.
Пестувати, -тую, -єш, гл. Ласкать. І звичайне, як дитина, пестує старого. Шевч.
Похарчати, -чу́, -чи́ш, гл. Похрипѣть.
Чинки мн. = чари (Cм. чар.). Вх. Зн. 80.
Чугаїна, -ни, ж. = чугай. О. 1861. XI. Св. 26.
Шрітати, -таю, -єш, гл. О крапивникѣ: пѣть. Вх. Лем. 486.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГРІМУЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.