щиро
Щиро нар. 1) Искренно, по правдѣ. Вона мене молодого щиро полюбила. Молились щиро козаки. 2) Въ соединеніи съ прилагательными усиливаетъ качество или указываетъ на чистоту, безпримѣсность его: щиро-народній, , щиро-польський, 3) Усердно. Шкодливих горобців та гав він щиро так ганяв, що витоптав всі кавуни і дині.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 526.
Том 4, ст. 526.