хитрувати

Хитрувати, -рую, -єш, гл. Хитрить. Рудч. Ск. І. 188. (Лисиця) як там уже не хитрувала, да не могла узять те м'ясо. Рудч. Ск. І. 21. Е, хитруй, не хитруй, а проти Бога не вихитруєш. Павлогор. у.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 399.

Випадкові слова

Зілля́ти, -ллю, -ллєш, гл. = злити. Желех.

повністю...

Помести Cм. помітати.

повністю...

Дого́ня, -ні, ж. = Догонь. Рудч. Ск. І. 88.

повністю...