хитро
Хитро нар. 1) Хитро. Хочеться так, щоб хитро-мудро та невеликим коштом. 2) Скоро, быстро. Вода хитро іде та вали б'є. Ум. хитренько.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 399.
Том 4, ст. 399.