колоти
Колоти, -лю, -леш, [p]одн. в.[/p] кольну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Колоть. В серце коле. Голкою колов. Піде вогонь од ноги по тілу, — кольне аж у голові. 2) Бодать. Рогата скотина вдасться, то всіх коле. Коли б свині роги, то б усіх поколола. 3) Убивать, закалывать. (Гайдамаки) прибігли туди, давай колоть орендаря і всіх жидів. 4) Рѣзать (свиней). 5) Раскалывать. Тріски колоти.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 272.
Том 2, ст. 272.