дружонько
Дру́жонько, -ка, м. Ум. отъ дружко.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 449.
Том 1, ст. 449.