Буркання, -ня, с. Ворчаніе.

Ду́рно нар. 1) Даромъ, безплатно, безвозмездно. Усім дівкам продає, своїй Домні дурно дає. Чуб. III. 210. 2) Напрасно, да ромъ. Жаль мені дівчиноньки, що журиться дурно. Мет. 22. Не дурно Івася Вдовиченка кінь по степу гуляє, видно нашого первого лицаря на світі немає. Мет. 421. Ум. дурне́нько, дурне́сенько.

Заджижча́ти, -жчу́, -чи́ш, гл. Зажужжать. Cм. задзижчати.

Зюбрій и зябрій, -рія, м. Раст. = жабрій. Вх. Пч. I. 10. Шух. I. 21.

Луча́тися, -ча́юся, -єшся, сов. в. лучи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Случаться, случиться. З Богом, Парасю, коли люде лучаються. Ном. № 4977. Така нам лучилась пеня. Котл. Ен. І. 17. Лучилось бігти їм через дорогу. Грин. І. 146.

Одіз.. Cм. відізвати, -ся.

Папірня, -ні, ж. Бумажная фабрика.

Присох, -ха, м. Столбъ въ клуні для поддержанія крыши; столбъ для укрѣпленія плетня. Козел. у.

Роспускати, -ка́ю, -єш, сов. в. роспусти́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Распускать, распустить, дозволить разойтись. Роспустив коні по всій оболоні. Ном. стр. 291. № 32. Роспустив вівчарь вівці та по крутій горі. Мет. 108. Роспустив військо козацьке в славнім місті Жаботині. Н. п. Кажуть таки, що не швидко їх роспустять. — Не журись, може ти його і сього вечора побачиш. Кв. II. 120. 2) Распускать, распустить, распростереть, отпускать, отпустить, дать развернуться, распуститься. Ой ти, дубе кучерявий, нащо гілля роспускаєш. Грин. III. 247. Як широка сокорина віти, роспустили. Шевч. 324. Косоньку роспущу. Чуб. III. 85. Наша пані хупава роспустила рукава. Чуб. III. 235. Чи ти се дав таку коневі силу і роспустив йому хвилясту гриву? К. Іов. 89. Хвіст роспустив. Ном. № 5035. Канчук роспускає. Н. п. О. 1862. II. 97. Роспустіте ж ви шовковий невод. Чуб. III. 300. Червонії хрещатії давнії корогви.... роспустив, до води похилив. АД. І. 218. — губи, морду, язика. Говорить лишнее, много говорить, кричать. Та цить, невістко, та не распускай губи, як бачиш коцюбу, то позбіраєш зуби. Чуб. V. 698. Роспустив морду, як халяву. Ном. № 3445. Не дай рукам волі, то й сам ке підеш у неволю, та язика ще не роспускай. Ном. № 3821. — сльози. Расплакаться. Дивлюсь, а наша Уляна і сльозоньки распустила. Стор. ІІ. 32. — патьоки. Разревѣться. Чого роспустив патьоки? Адже не била, дак і мовчи! 3) Развязывать, развязать. Роспустив того міха, гад і поліз, і поліз з нього. Драг. 8. 4) Распарывать, распороть. Піря вгорі, мов подушку що роспустило. Сим. 211. Роспустю собі черево, повиймаю тельбушки. Мнж. 69. — шкіру. Разрѣзывать, разрѣзать кожу на куски. Вх. Зн. 60. 5) Распространять, распространить. Роспустив королівські листи. К. ЦН. 227. 6) Распускать, распустить, избаловать. Бог нас покарає, що ми так дитину роспустили. МВ. І. 26. 7) Распускать, распустить, растворять, растворить (въ жидкости). Вода вбірає або роспускає в собі по дорозі багато частин. Дещо. О льдѣ: расплавить. Лід распусти. Чуб. I. 73. 8) Гасить, погасить (известь). Славяносерб. у.

Спокой, -ко́ю, м. = спокій.