Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

щучин

Щучин, -на, -не. Принадлежащій щукѣ. Зуби щучини. Мил. М. 55. Щучина голова. Рудч. Ск. І. 81.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 530.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЩУЧИН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЩУЧИН"
Бокла, -ли, ж. = боклаг. Новомоск. у.
Вигадько, -ка, м. Выдумщикъ. Ном. № 12623.
Гусь I, меж. Призывъ для гусей. Kolb. І. 66. Также: гусь-на́. Вх. Уг. 234.
Ду́монька, -ки, ж. Ум. отъ думка.
Керез пред. 1) Черезъ. Москаль... пошов навпрямець керез став. Рудч. Утоптав стежечку керез тещин двуір. Чуб. 2) Изъ-за. Керез тебе, жено, своїх будем страхати.
Летарги́чний, -а, -е. Летаргическій. Були ми довго наче мертві, були нерухомі, в летаргичному сні. К. ХП. 123.
Обсмикуватися, -куюся, -єшся, сов. в. обсмикатися, -каюся, -єшся и обсми́чуся, -чешся, одн. в. обсмикну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Обдергиваться, обдернуться, оправиться. Панночка вертілась та обсмикувалась, як пташка. Левиц. І. 235.
Попідсувати, -ва́ю, -єш, гл. Подсунуть, пододвинуть (во множествѣ).
Попхикати, -каю, -єш, гл. О ребенкѣ: тихо поплакать, всхлипывая, хныча. Попхикало маленьке трохи та й замовкло. Харьк.
Тулу́к, -ка́, м. 1) Медвѣжонокъ, волченокъ. Вовчиха начинить тулуки. Медведиха ужеребила тулуки. Шух. I. 212. 2) = Тулун. О. 1862. V. Кух. 39.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЩУЧИН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.