Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

суятити

Суятити, ячу, -тиш, гл.кого́. Безпокоить кого. Вх. Зн. 68.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 234.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СУЯТИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "СУЯТИТИ"
Аву́л, -ла, м. Аулъ. Тогді біжить (татарва) у свої авули, миттю орду скликає. К. Укр. 23.
Виступці нар. = виступцем.
Витратка, -ки, ж. Расходъ, трата. А витратка моя нічого? (Залюб.).
Засвари́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Поссориться.
Зачудува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Удивить.
Зді́бний, -а, -е. Пригодный, годный; способный. К. ХП. 16. Г. Барв. 384. Здібний, як віл до корита. Ном. № 6549. На тобі сукні дуже прибірні, а до роботи не здібні. Чуб. V. 1127.
Левурда, -ди, ж. Раст. Polygonum Bistorta L. Черк. у.
Повихолоджуватися, -джуємося, -єтеся, гл. Простыть (во множествѣ).
Покартати, -та́ю, -єш, гл. Побранить. Словами покартай його, а не бий. Ном. № 3872.
Скупиндя, -ді, м. = скупердя. Котл. Ен. IV. 14.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова СУЯТИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.