Заку́рюватися, -рююся, -єшся, сов. в. закури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. 1) Начинать, начать дымить, задымиться. Занялось хати, перекинуло вогонь на другу, — он уже й та закурилася. бода́й тобі закури́лось. Бранное пожеланіе пожара. Що не по їх, зараз: «щоб і подзвонилось, щоб і закурилось». 2) Закуриваться, закуриться. Ніяк не закурюється люлька, — тютюн вохкий. 3) Закапчиваться, закоптиться, потемнѣть отъ дыму. Увесь дім закуривсь і почорнів од диму. Огнище розложив таке, що аж небо закурилось, аж до Бога дим дойшов. 4) Начинать, начать пылить, запылить. Не жаль мені доріженьки, що закурилася. Гогорится также и о снѣгѣ. От схопилась хуртовина, закурилася долина. 5) Запыливаться, запылиться, покрыться пылью.
Зґрунтува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Достать дно. Місця того ніхто не зґрунтує.
Паморочка, -ки, ж. = мряка.
Пережижка, -ки, ж. Глиняная посуда, обожженная предварительно, послѣ чего она покрывается свинцового поливою, а затѣмъ подвергается вторичному обжиганію.
Перш, перше, нар.
1) Прежде, ранѣе. Дівчинонька мила перш мене любила. Вона теє перше його зачувала. Ой чом тепер не так, як перше було.
2) Сначала, сперва, прежде. Перш воно так і було, а далі почав усе більш та більш приганяти до роботи. Перше літа пролетіли як дощова хмара, а тепера надо мною якась божа кара.
Пісі гл. Дѣтск. Мочиться.
Прохатарь, -ря, м. = прохач. Пришили прохатарі ті, що на церкву просять. — Ну, набери їм ківш пшениці.
Рантушок, -шка, м. Ум. отъ рантух.
Солодко нар.
1) Сладко.
2) Пріятно. Хто солодко живе, той гірко вмірає. посл. ум. солоденько, селоде́сенько.
Сходити 2, -джу, -диш, гл.
1) Исходить. Ой за яром брала я льон, всю долину сходила.
2) Пройти, перейти, сходить. Коли б же ви, воронії коні, а походу не сходили.
3) Одѣться во что, износить что. Добра такого, не знає в чому й сходити. Чи тобі в мене нічого спити, чи нічого зїсти, чи ні в чім хороше сходити. Нехай батько не турбує, мені вінця не купує, бо я й того не сходила, під явором загубила.
