Галичанка, -ки, ж. Жительница Галиціи.
Карбувати, -бу́ю, -єш, гл.
1) Нарѣзывать, дѣлать нарѣзы.
2) Рѣзать, сѣчь. І тих двох братів порубали, тіло козацьке карбували.
3) Анатомировать. На другий день лікарь її карбував, — каже: вмерла.
4) Замѣчать, ставить въ счетъ. Дивиться господарь скалубиною, що робить жовнір з господинею; дивиться, дивит, а все карбує, на свою жіночку дрючок готує. Отсюда переносно: давать въ долгъ. Мусить гаспедська Настя (шинкарка) карбувати тобі.
Лесту́н, -на, м. Льстецъ. Поки в коморі єсть і в скрині, лестун потреться в сій хатині.
Нездатність, -ности, ж.
1) Неспособность.
2) Непригодность, неудовлетворительность.
Неспокійний, -а, -е. Безпокойный, неспокойный. Чого вона така неспокійна стала?
Ниць I нар. Ниць, ничкомъ. Він так ниць і гепнувся.
Обув'я, -в'я, с. Обувь. Не достоєн я розв'язати ремінь обув'я його.
Перебрех, -ху, м. Перевираніе, извращеніе фактовъ. Коли б єси над тим перебрехом знялась, котрим письменство в нас що-року багатиться.
Рубати, -ба́ю, -єш, гл.
1) Рубить. Було б не рубати зеленої вишні. В лісі дрова рубають, а до села тріски падають. Поперед війська да січуть рубають. рубати в пень. Истреблять (врага) до послѣдняго человѣка.
Рутяний, -а, -е. Изъ рути. Ой то ти втратиш віночка рутяного. Ум. рутяненький. Ізняв з мене вінець рутяненький.