нетямний
Нетямний, -а́, -е́ Безчувственный, находящійся въ безсознательномъ состояніи. Та й повінчала нетямну вже мертву. З купелі саджали в купіль, як малу дитину, полумертву, невладущу нетямну людину.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 561.
Том 2, ст. 561.