Будка, -ки, ж.
1) Ум. отъ буда.
2) Кладовая. Як закинем удку в чужу будку, то дивись — коли не кожух, так свиту так і витягнем.
3) Навѣсъ на столбахъ надъ гончарнымъ горномъ, досчатая крыша котораго раскрывается во время топки въ горнѣ.
1) Простой экипажъ съ верхомъ. Ой ідуть вози на перевози, а попереду будка. Богиня сіла в просту будку, на передку сів Купидон: кобила їх везе кривая....
5) Костный остовъ спины птицы.
Бутити, -чу, -тиш, гл. 1) Закладывать фундаментъ изъ камней. 2) Трамбовать.
Грабу́нок, -нку, м. Грабежъ.
Ді́вчище, -щі, ж. Ув. отъ дівка.
Дойня́к, -ку́, м. Дойный скотъ. Та ще к тому убогий: сорок тисяч дойняку, яловнику без ліку.
Київський, -а, -е. Кіевскій.
Ма́сно нар. 1) Масляно, жирно. масно їсти. Жирно ѣсть, ѣсть скоромное. 2) (О словахъ). Льстиво, преувеличенно ласково.
Патлама, -ми, ж. Плохое болотное сѣно съ осокой, камышемъ и пр.
Печина, -ни, ж. Кусокъ кирпича, глины, отпавшій въ печкѣ. Лежить нелюб у постелі, як печина у попелі. Сіль тобі в вічі та вода та печина в зуби — бранное пожеланіе.
Притаманно нар. Какъ слѣдуетъ, настоящимъ образомъ. Не дала себе притаманно роспитати.
