Додзвони́тися, -ню́ся, -нишся, гл. Дозвониться.
Жури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Печалиться, грустить, сокрушаться. Не журима, дівчинонько, ще ж ти молоденька. Журилась мати, плакала дуже жінка, а нічого робити: провели свого Трохима аж у губерню. Як дівчині не журиться, — козак покидає! Жури́тися ким. Заботиться о комъ, принимать къ сердцу чью участь. Ой ти, братіку-жайворонку, не журися ти нами: годує Господь малі мої діти дрібними кришечками. Жури́тися за ким, по ко́му. Грустить, печалиться по комъ. Ти не знаєш, моя мати, за ким я журюся. Ой умру я, умру, та буду дивиться, ой чи будеш, мій миленький, по мені журиться? Ой чи журиться отець-мати по мені? Жури́тися за чим, — чим. Заботиться о чемъ, хлопотать о чемъ. Журився за м'ясом, а м'ясо само йде. Дурень нічим ся не журить: горілку п'є і люльку курить. Не журіться життям вашим.
Заде́ра, -ри, ж. Лучина, щепка.
Муркоти́ло, -ла, м. = муркотій.
Повідкручувати, -чую, -єш, гл. Открутить (мног.).
Покотитися, -чу́ся, -тишся, гл.
1) Покатиться, скатиться. Клубочок покотився. З гори покотились (відра) та й сами побились. Як брат пива та й напився, по конику покотився. Покотяться дрібні сльози з твого білого лиця.
2) О кошкахъ, овцахъ: родить. Чи всі вівці покотились, чи ягниці поплодились?
Пометушитися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Посуетиться.
Поміняти, -ня́ю, -єш, гл. Обмѣнять (во множествѣ). Він свої коні на ярмарку поміняв: гарні оддав, а погані взяв та ще й додачі циганам дав.
Прошвендяти, -дяю, -єш, гл. Прошляться. Прошвендяли заробітчане цілий тиждень.
Селянин, -на, м. Поселянинъ, крестьянинъ. Ой задумав селянин міщаночку брати, вона йому одказала: «не вмію я жати».
