Ген нар. 1) Вонъ тамъ. На небі чистому ген хмара бовваніє. Ген там на долині під могилою огонь палає. 2) ген-ген. а) далеко-далеко. Пійдем ген-ген на гору. б) очень, сильно. Мотря таки ген-ген забарилась. 3) Какъ существительное: названіе дѣтской игры, состоящей въ бросаніи ножа (съ кулака, съ ладони, съ головы, зубами) такъ, чтобы онъ воткнулся въ землю. Не отсюда ли и выраженіе: дати гену — сильно побить?
Жми́кати, -каю, -єш, гл. = жмакати 2. Жмикати сорочку.
Зорешливий, -а, -е. = зоряний. Піч зорешлива та тиха.
Недонос, -су, м.
1) Недоносъ, роды прежде времени. Русалки... мстяться над людьми за недонос, за те, що їх мати звергла.
2) При сведеніи торговыхъ счетовъ, часть непогашенныхъ торговцу долговъ.
Підневолювати, -люю, -єш, сов. в. піднево́лити, -лю, -лиш, гл. Покорять, покорить, подчинять, подчинить. Та відьма підневолена мені.
Скрамниця, -ці, ж. = скамниця. Лежить його миленькая на усю скромницю.
Танана! I меж., выраж. удивленіе.
Тихісічкий, -а, -е. = тихісінький.
Хам, -ма, м.
1) Хамъ, сынъ Ноя.
2) Хамъ, мужикъ, халуй. Не дай, Боже, з хама пана. А в млинарки дві дочки: одна вийшла за пана, друга вишила за хама.
Хлипавка, -ки, ж. Клапанъ (въ музык. инструментѣ).