Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вимовляти

Вимовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. вимовити, -влю, -виш, гл. 1) Выговаривать, выговорить, произносить, произнести. Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом. Ном. № 1106. Мила ж йому у погоню з плачем вимовляє: вернись, милий, голубчику, вернися додому. Мет. 306. 2) Выговаривать, выговорить, обусловливать, обусловить. ХС. VII. 423. О. 1861. X. 129. Я умовився за 20 рублів грошей, та ще вимовив собі кожух та чоботи. Зміев. у. 3) Укорять, укорить, дѣлать, сдѣлать выговоръ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 171.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИМОВЛЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИМОВЛЯТИ"
Ді́вонька, -ки, ж. Ум. отъ діва.
Занедба́ти Cм. занедбовувати.
Зрізок, -зка, м. 1) Обрѣзокъ. Н. Вол. у. 2) Срѣзъ, перерѣзъ.
Надхма́рний, -а, -е. Заоблачный. Желех.
Намордува́тися, -ду́юся, -єшся, гл. Намучиться, устать.
Обсихати, -ха́ю, -єш, сов. в. обсо́хти, -хну, -неш, гл. Обсыхать, обсохнуть. Заплакані очі трохи обсохли. Левиц. Пов. 127.
Повинен, -нна, -не = повинний. Скарай, Боже, хто з нас винен, хто не любить, як повинен. Грин. III. 242. Я царь — ти повинен мене слухати. Рудч. Ск. II. 159.
Продовбати Cм. продовбувати.
Сидітися, -диться, гл. безл. Сидѣться. Не сиділось і Ониськові з молодою жінкою. Стор. МПр. І. 171.
Скурити, -рю́, -риш, гл. Выкурить. Вх. Зн. 64. Скурив увесь тютюн.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИМОВЛЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.