Блавучити, -чу, -чиш, гл. Сидѣть праздно, лѣниться.
Головний, -а, -е. 1) Головной. Головка хустка.
2) Главный. Всі головні догмати нашої віри.
3) Опасный, угрожающій смертью. Не ходи по болоту, там місце головне, — не один уже наклав головою.
Зага́л, -лу, м. 1) Цѣлость, все, общая сумма. 2) Общество, публика. 3) в-загалі. Cм. узагалі.
Лиховщи́на, -ни, ж. Тяжелое, бѣдственное время.
Мелькну́ти Cм. мелькати.
Насторч, нар. 1) Вертикально. 2) — казати. Противорѣчить, спорить. Така добра вдалася, що ніколи й слова насторч не, скаже.
Оконити, -ню, -ниш, гл. Дать коня, изъ пѣшаго сдѣлать коннымъ. Въ думѣ вдова, вручая козаку коня, говоритъ: Де мого сина нагониш, там його окониш, добрим лицарем настановиш; нехай він по походах піхотою не ходить.
Осторонь нар. Въ сторонѣ. Державсь він осторонь од тієї світлиці. Василь з Ганною та Мариною сіли осторонь од вулиці.
Понапліскувати, -кую, -єш, гл. Наплескать (во многихъ мѣстахъ).
Упокій, -кою, м.
1) Успокоеніе, покой. За дурною головою, нема ногам упокою. з упоко́єм. Спокойно, въ покоѣ, въ спокойствіи. Хліб-сіль з упокоєм вічний час уживати.
2) Упокой. За упокой душі її псалтирь прочитає.
