Говорити, -рю, -риш, гл. 1) Говорить. Говорив би, та рот замазаний, — нельзя ничего говорить. Говорить богато, та все чорт зна що. Говорить — як у рот кладе — такъ понятно. Говорить — як з письма бере, — такъ умно и складно. Говорить — як неживий, як спить, як три дні хліба не їв, — такъ вяло. Говорить, як з бочки, — грубымъ басомъ. 2) Разговаривать. Та про волю нишком в полі з вітрами говорять. Чом до мене не говориш, моє миле серце?
Домочи́ти Cм. домочувати.
Мураве́ль, -вля́, м. Муравей.
Окрім нар. Кромѣ, исключая. Не маємо царя іного, окрім кесаря їдного. Инчого, окрім тебе, любити не буду.
Отруїти, ся = Cм. отруювати, -ся.
Покраденці, покрадці, покрадьки, нар. Украдкой, тайкомъ.
Попримощувати, -щую, -єш, гл. То-же, что и примостити, но во множествѣ.
Рундуковий, -а, -е. Крылечный. Розчинились у гетьмана рундикові двері.
Сухо нар. Сухо. Тече вода по каміню, під камінем сухо.
Тяжко нар.
1) Тяжело, трудно. Тяжко нести, а жаль покидати. Тяжко-важко заспіває, як Січ руйнували. Тяжко, тяжко мені тебе додому одправляти.
2) Очень. Тяжко боюсь матері. Тяжко поганий. Тяжко заплакав. Тяжко зажурився. Голова тяжко болить. Ум. тяженько. На серці тяженько.
