Буркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ворковать. Ой голубочок гуде, а голубка буркоче. 2) Рокотать, шумѣть. Хвилі росходяться перед байдаком, а ззаду знов буркочучи зливаються. 3) Ворчать. Буркотів собі під ніс, лаючи козаків. Оце тобі, стара бабо, щоб не буркотіла.
Відімчати, -чу, -чиш, гл. Быстро отвезти или отнести. Ой ти, коте сірий, та вимети сіни, а та, кішко, не ворчи, піди сміття одімчи. Одімчить було.
Доправува́тися, -ну́юся, -єшся, гл. Требовать. І горівки ся напиває, і їсти ся доправує, і на войну ся збірає.
Захоп, -пу, м. Захватъ.
Зба́бчений, -а, -е. Сморщенный. Горох збабчений.
Мачухі́вна, -ни, ж. Дочь мачехи, сестра по отцу, но не по матери.
Плутанка, -ки, ж. Путаница. Аж у голові плутається од тії плутанки.
Скалочка, -ки, ж. Ум. отъ скалка.
Чернядка, -ки, ж. — плахта = чернітка.
Чиколодок, -дка, чи́колонок, -нка, м. = чиколоток.
