Вимінювати, -нюю, -єш, сов. в. виміняти, -няю, -єш, гл. Вымѣнивать, вымѣнять, обмѣнивать, обмѣнять. Міняли тихо, виміняли лихо.
Відбубоніти, -ню́, -ни́ш, гл. Проговорить скороговоркой, отбарабанить. Такеньки усе чисто одбубонів і дожидає, що папі йому скаже.
Гоїтися, -гоюся, -їшся, гл. Залѣчиваться, заживать. Як був порізав пальці, а вже гояться.
2) Лѣчиться (отъ раны).
Джуфо́, -фа́, м. Парень, хорошо играющій на губахъ.
Наготува́ти, -ту́ю, -єш, гл. = наготовити. Наготуй шабельку та й воюй зі мною.
Попідводитися, -димося, -дитеся, гл. Подняться, встать (о многихъ). Насилу попідводились уранці, — так уночі почаділи. Употребл. и въ ед. ч., когда глаголъ относится къ собирательному имени сущ. Хліб хоч і поліг трохи од гряду, а потому попідводився.
Приобріти, -рію, -єш, гл. = придбати.
Самоперше нар. Прежде всего.
Хлібівча, -чати, с. Родъ маленькой квашни.
Шкряботіти, -чу́, -ти́ш, гл. Царапать, скресть. Діду, діду! щось до нас у двері шкряботить.
