Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

покрикнути

Покрикнути, -кну, -неш, гл. Вскрикнуть. Ой крикнув — покрикнув сильне багач молодий. Рудч. ЧП. 82. Так і покрикнули з жалю та з досади. МВ. І. 41. Справді? — покрикне панночка, зірвавшись з місця. МВ. (О. 1862. III. 48).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 278.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКРИКНУТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКРИКНУТИ"
Висівчаний, -а, -е. Изъ отрубей сдѣланный.
Вівчарівна, -ни, ж. Дочь пастуха овецъ. Аф. 315.
Глабці, -ців или -бець, ж. мн. 1) Лубки въ саняхъ. Н. Вол. у. 2) Сани обшитые лубками. Сим. 92.
Дівосну́б, -ба, м. = Дівошлюб. «Посредники эти въ дѣлахъ жениха получаютъ названіе.... старость, бояръ, пословъ, дівоснубовъ». Чуб. IV. 56.
Заги́рити, -рю, -риш, гл. Утратить, растратить. Напірне маєток. Вх. Зн. 18.
Згаку́ нар. Зря, необдуманно. Дурню ти божий! Хиба там шлях, чи що, шо тебе згаку понесла лиха година у яку яругу. Харьк.
Повстрявати, -ряємо́, -єте́, гл. 1) Втыкаться (во множествѣ). Такий ліс, що йому кінця нема, а високий такий, що аж у небо вершки повстрявали. Грин. II. 347. 2) Вмѣшаться (о многихъ). І чого вони всі туди повстрявали? Хиба то їх діло? Харьк.  
Постаратися, -ра́юся, -єшся, гл. Постараться. Я хутко миттю постараюсь в трістя його к чортам загнать. Котл. Ен. І. 9.
Стеління, -ня, с. 1) Стланіе. 2) Подстилка. Канев. у. (Лобод.). Вх. Лем. 470. 3) соб. Дерево для потолка. Камен. у. (Лобод.).
Цямкати, -каю, -єш, гл. Чавкать, чмокать (при ѣдѣ). Вх. Зн. 79.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОКРИКНУТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.