Діжа́, -жі́, ж. 1) Квашня, кадка, въ которой приготовляютъ тѣсто. Хоч і діжу з тістом оддай, то ще буде клясти, що важко нести. Питай, чи діжу замісить. Діжу́ виробля́ти. Валять хлѣбы. 2) Круглая ямка въ землѣ, вырываемая среди другихъ меньшихъ при дѣтской игрѣ въ місяць. Ум. Ді́жка. А мій милий діжку місить, а він мене і тим тішить.
Которгати, -гаю, -єш, гл. Сильно дергать, теребить, тормошить.
Куряч, -ча́, м. = курець.
Медяни́шний, -а, -е. = медяний.
Обілляти, -ля́ю, -єш, гл. = облити. Обілляли мене дрібненькії сльози.
Овіяти, -вію, -єш, гл. Обвѣять. Вітер каже: я прийду, твої сили овію.
Птичий, -а, -е. = пташиний.
Розрабування, -ня, с. Разграбленіе, грабежъ.
Сластьон, -на, м. Родъ оладій.
Шир, -ру, м. Ширь, ширина. Коло ширу, ширу широкого, коло Дунаєчка глибокого там дівка-сирітка ніжки мила.
