Відлітати, -таю, -єш, сов. в. відлеті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Отлетать, отлетѣть. Пташки у вирій одлітають. Од Цариграда-города ясний сокіл од літає. 2) Отскакивать, отскочить. Взявся Добуш добувати, взяли замки відлітати.
Гнести, гнету, -теш, гл. = Гнітити 1 и 2.
Зги́бти, -бну, -неш, гл. Погибнуть, пропасть. Як би поїхав, — а метелиця така була, що й світу не видко! — то був би згиб.
Кріселко, -ка и крісельце, -ця, с. Ум. отъ крісло.
Кухаренко, -ка, м. Сынъ повара.
Роспукуватися, -куюся, -єшся, гл. = роспукатися. А дівчина, справді, як та квіточка роспукується.
Сидячий, -а, -е. Сидящій, сидячій. Побачили молодця сидячого.
Сусідка, -ки, ж.
1) Сосѣдка. Посидь, сусідко, ще трохи видко.
2) пт. Alauda cristata. Ум. сусідонька, сусідочка.
Телепати, -паю, -єш, гл.
1) Шлепать, медленно идти.
2) Жадно ѣсть. Павло й Петро, вони не їдять, бо вони сьваті, а ксьондз телепає, бо ксьондз голоден.
Хвакторувати, -рую, -єш, гл. Заниматься факторствомъ, коммиссіонерствомъ.
