Виорювати, -рюю, -єш, сов. в. виорати, -рю, -реш, гл.
1) Вспахивать, вспахать. Виорала дівчинонька мислоньками поле.
2) Находить, найти въ землѣ при паханіи. Не чув, щоб хто росказував, що в полі виорують лина.
Головище, -ща, с. ув. отъ голова. Кулачище під бочище, нагаїще в головище.
Житня́нка, -ки, ж. Ржаная солома.
Молоди́на, -ни, ж. Сливки.
Парубець, -бця́, м. = парубок. Ой пришли к їй сімсот молодців, ще й парубців.
Посиджінє, -ня, с. Сидѣніе, бодрствованіе при покойникѣ.
П'ятак, -ка, м. Монета пятикопеечная. Вторгувала, серденько, п'ятака. Ум. п'ятачок.
Слабувати, -бу́ю, -єш, гл. Болѣть. Був собі чоловік, і все його жінка слабувала.
Собі мѣст. дат. пад. отъ себе. Хто за віру умірає, той собі царство заробляє.
Укопувати, -пую, -єш, сов. в. укопати, -паю, -єш, гл.
1) Вкапывать, вкопать. Вкопали на майдані два стовпи. Поховали у леваді і хрестика над ним не вкопали. Став, як укопаний.
2) Только сов. в. Вырыть. Вкопай бараболі на борщ.
