Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

де-чий

Де́-чий, -чия, -чиє, мѣст. Кой-чей.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 373.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЕ-ЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЕ-ЧИЙ"
Багнявий, багняний, -а, -е. = багнистий. Желех.
Блудець, -дця, м. Заблудившійся. Kolb. І. 107. А в лісі, лісі, лісі недоборі блудило блудців сімсот молодців. Чуб. ІІІ. 419.
Ґузва, -ви, м. = Ґуля. Вх. Лем. 408.
Зарегота́тися, -чу́ся, -чешся, гл. Захохотать. Мертвий би, здається, зареготав. Ном. № 12628.
Захоробрытыся, -рюся, -рышся, гл. Расхрабриться.
Кути, -кую́, -єш, гл. = кувати. Желех.
Поскаржитися, -жуся, -жишся, гл. Пожаловаться.
Розочка, -ки, ж. Ум. отъ роза.
Уліжно нар. Удобно для лежанія. Хоч не в'гжно, так уліжно. Ном. № 10387.
Хованка, -ки, ж. 1) Спрятъ. У мене добра хованка єсть, — заховаю, то ніхто не знайде. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЕ-ЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.