Воно, його, мѣст.
1) Оно. Послухає моря, що воно говорить. Употребляется для обозначенія неизвѣстнаго лица. Хто ж се в мене їх (коноплі) підчистив? Воно й бере, та не заразом, а потрошку.... Коли б мені його піймать та провчить, — воно б тоді одсахнулося. Въ ласкательномъ смыслѣ о лицахъ обоего пола: Гомонить він (чоловік, побравшись) до мене, а я усе мовчу Воно поміж народом пленталось, та й бачило доволі, дак і говорить до мене, а я усе соромляюсь. Въ смыслѣ нѣсколько презрительномъ: Та де ж таки йому за писаря ставати? Воно ще таке молоде та дурне.
2) Оно; это. Воно, бачте, жаліє мене мати. Воно хотять зо мною он що зробити. Як би з ким сісти хліба ззісти, промовить слово, — то воно б хоч і як небудь на сім світі, а все б таки якось жилось. Роспитались — аж воно так як раз, що він їх зять.
Голісінький, -а, -е. Совершенно голый. А тим часом синя хвиля Ганнусю виносить: голісінька, стрепенеться, сяде на пісочку.
Гони́шний, -а, -е. — на сі́тка. Родъ рыболовной сѣти, на которую нагоняютъ рыбу.
Грудкови́й, -а́, -е́. Относящійся къ куску, комку; въ кусочкахъ. Одважте мені на квіток сахарю грудкового.
Домальо́вувати, -вую, -єш, сов. в. домалюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. Дописывать, дописать красками.
Лет, -ту, м. Леть, полетъ. Туди саме лет (бджолам) через яр.
Немощний, -а, -е. Немощный, безсильный. Нападав її якийсь гнів немошний. Думки... підрізують немощну силу. І немощну мою душу за світ посилаю. Руки у нас немощні уже... не працюють, як колись.
Прихання, -ня, с. Фырканіе.
Темніти, -ні́ю, -єш, гл.
1) Темнѣть, становиться темнымъ.
2) Слѣпнуть.
3) безл. Темнѣть, вечерѣть, смеркаться. Сонечко зайшло і на дворі почало вже темніти.
Шмаряти, -ряю, -єш, сов. в. шмарити, -рю, -риш, гл. Бросать, бросить, швырнуть. Гусевки, шмарьте до гусевниці. Бог тот пісок шмарив на воду, і стався кус землі. Будеш шмарений з неба за гордость, за пиху.
