убіч
Убіч, убочу, м. убіч, убочі, ж. 1) Сторона (предмета), бокъ. 2) Косогоръ. Сидить пугач на убочу, на вітер надувся.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 307.
Том 4, ст. 307.