убір
Убір, убо́ру, м. Уборъ, нарядъ. 2) — церко́вний. Церковное облаченіе.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 307.
Том 4, ст. 307.