супокій
Супокій, -кою, м. Спокойствіе, покой. Святий супокою! гаразд із тобою. Не сам же я плачу, плачуть чорні очі, нема супокою а ні вдень, ні вночі.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 230.
Том 4, ст. 230.