суплікувати
Суплікувати, -ку́ю, -єш, гл. Просить. Тепер тебе я суплікую мою уважить долю злую.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 230.
Том 4, ст. 230.