світилка

Світилка, -ки, ж. Дѣвушка, исполняющая обрядъ держанія меча и свѣчи на свадьбѣ, — это сестра жениха, а если ея нѣтъ, ближайшая послѣ нея родственница; если ихъ нѣсколько, то есть старша. КС. 1883. II. 380. ХС. VII. 425. МУК. III. 106. Ум. світи́лочка. Грин. ІІІ. 481. Світилочко, повная роже, дивитися на тебе гоже. Мет. 202.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 109.

Випадкові слова

Похмеляти, -ляю, -єш, сов. в. похмели́ти, -лю, -лиш, гл. Опохмѣлять, опохмѣлить. Весь деньочок головоньку похмеляла. Грин. ІІІ. 325.

повністю...

Троща, -щі, ж. 1) = трость 1, 3. Від вітру троща шелестить, пливе ген-ген шувар, вода мутна, з лотік шумить. Млак. 59. Да помостила мости з кленової трощі. Радом. у. Збіжє мов гой, мов троща. Гн. II. 27. Пшениця як троща. Камен. у. Жовняри як трощі. Гол. 2) = трость 4. Шух. І. 256.

повністю...

Лучи́ця, -ці, ж. Раст. Chara vulgaris. ЗЮЗО. І. 116.

повністю...